Нині хіба лінивий не обговорює питання ефективності онлайн-навчання. Незалежно, чи це викладачі, чи студенти, чи їхні батьки, завжди є дві діаметрально протилежні точки зору. Тобто когось воно влаштовує, а когось – ні. А отже, справа не у системі навчання, а в умінні його сприйняти та адаптуватися до нього. Проблема, як завжди, в людині.
Є й інший бік цього питання. Через обставини (не важливо які) ця форма навчання з’явилася й, як усе нове, витісняє та витіснятиме старе та тих, хто за нього тримається. Сподівання, що все повернеться на круги свої, на мою думку, марні. Звісно, багато що з минулого буде збережено й адаптовано до нового, але так, як колись, вже не буде. Тому було б розумним не чіплятися за старе, а думати, як краще узгодити все те прогресивне, що має минуле, з новим. Так було завжди та в усьому.
Виходячи з розуміння цього, на кафедрі гігієни та екології Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського стали впроваджувати в практику навчання деякі нові методологічні підходи, які дозволяють проводити повноцінно заняття за нових умов в онлайн-режимі. Насамперед максимально наповнили матеріали підготовки до занять, що є в базі Moodle, відеоматеріалами й графічним контентом (україномовним та англомовним). Для українських студентів теж надали доступ до англомовних матеріалів, які мають високий рівень інформативності.
Для ефективного проведення практичних занять, де необхідно засвоїти навички інструментальних методів досліджень, працівники кафедри створили 26 відеофільмів (13 україномовних і стільки ж – англомовних), в яких продемонстрували засади роботи того чи іншого приладу, а також його практичне застосування за різних обставин. Ці відеофільми знаходяться в методичних матеріалах до заняття у вигляді посилання. Відкривши це посилання, студенти переглядають відео під час підготовки до заняття. Надалі задля оцінки якості засвоєння матеріалу на занятті проводять опитування студентів з цього відеофільму.
Ще одним зручним рішенням для проведення дистанційної форми навчання виявилися віртуальні програми, на яких студенти відпрацьовують алгоритми проведення практичної частини лабораторної роботи. Оскільки програми були свого часу створені на програмній платформі Java script і потребують для їх роботи Adobe Flash Player, який не підтримують браузери Microsoft, тому студенти не можуть їх запустити у системі Moodle. Ми цю проблему розв’язали таким чином. Викладачі кафедри встановили на власні комп’ютери віртуальні програми й під час проведення практичного заняття в потрібний момент запускають їх. Відтак через програму Microsoft Teams надають студентам доступ до власного екрана. Потім, задаючи тому чи іншому студенту запитання з виконання у віртуальній програмі алгоритму завдання, демонструють результат відповіді в програмі (правильне чи неправильне рішення прийняв студент). Можливий також дещо складніший варіант роботи студентів з віртуальними програмами. (В Microsoft Teams є можливість надавати студентові виконувати дії на вашому моніторі.) Щось подібне, але ще в ширшому масштабі, робить програма Teams Viewer, яка є безкоштовною у вільному доступі в Інтернеті. З її допомогою можна надати необмежений доступ до студентського контенту, але, на мій погляд, це може бути небезпечним.
У випадках, коли необхідно викладачу зобразити схематично якусь думку, проілюструвати щось графічно, використовуємо програмне забезпечення будь-якої операційної системи й зокрема Windows 10. Досить зручними для цього є програми Paint і 3D Paint. До того ж можна передавати управління програмами іншим особам (викладачам і студентам), що робить навчальний процес активнішим і продуктивнішим.
Окрім того, зі студентами 6 курсу (це також стосується й інших шестигодинних занять) проводимо наприкінці занять своєрідні реферативні конференції, де один чи два студенти із заданої теми ознайомлюють з власним рефератом, який супроводжують відповідною презентацією, відеоматеріалами тощо. Наприкінці студент, аналізуючи представлений матеріал, доходить власних висновків щодо розглянутої проблеми. Далі решта студентів жваво обговорюють реферат. Інколи навіть дуже палко. Протягом «циклу» кожен з них готує реферат з тієї чи іншої теми.
У результаті цих та інших рішень заняття не лише не втратили своєї якості, але в деяких аспектах стали насиченішими, інформативнішими та цікавішими.
Наразі часто можна почути нарікання, що дистанційне навчання погіршило рівень підготовки, до того ж не лише у вищій, а й у загальноосвітній школі. Одначе маємо зрозуміти, що винна не форма навчання, а ставлення до неї. І якщо заняття проводять таким чином, що на екрані лише аватари, а студенти в цей час у кращому випадку сидять у кав’ярні з мобільними телефонами та край вуха слухають викладача, то проблема не в цифрових технологіях. На мій погляд, увімкнене відео є важливим чинником якісного проведення заняття. Посилання на те, що у студента проблеми з інтернетом або немає належного пристрою для проведення навчання в онлайн-режимі, не є серйозним аргументом. З таким самим успіхом можна сказати, що немає коштів на навчання, одяг, харчування, проживання. Є сувора дійсність, продиктована часом та обставинами, і на неї мають зважати всі.
Звісно, все це не є шаблоном і для кожної конкретної дисципліни організація онлайн-навчання матиме власні особливості. Запропоноване нашою кафедрою радше годиться для теоретичних дисциплін. Та у деяких ситуаціях може бути використане в навчальних програмах і на клінічних кафедрах.
Навчання за допомогою віртуальних програм та освоєння навичок у симуляційних центрах викликає критику у скептично налаштованих опонентів. І вони певною мірою мають рацію. Звісно, фантоми та інші пристрої для симуляційного навчання не відображають або погано відображають реальну ситуацію з хворим. Але це тимчасове явище. З кожним роком вони ставатимуть досконалішими й наступить час, коли будуть навіть ефективнішими навчальними засобами, ніж хворий. «А коли це буде?» – скаже скептик. Дорогу подолає лише той, хто йде. Той, який тупцює на місці, незалежно від затрачених зусиль, там і залишиться. Отож у дорогу, колеги!
Микола КАШУБА,
завідувач кафедри
загальної гігієни та екології ТНМУ, професор